вівторок, 16 лютого 2016 р.




                      ***
Хоч неперевершеним є створене Отцем,
Бо він творив по-справжньому й правдиво,
Той може називатися митцем,
Хто прагне людям дарувати диво.


                                         © Любов Шевчук






                     ***
Іде красуня. Гола голова.
Чи в тебе розуму вже, дівчино, нема?
Запам'ятай такі прості слова:
Помститись може лютая зима.


                                         © Любов Шевчук  






                           *** 

Зуміли всього досягнути вдвох
І разом з тим чогось таки бракує.
В буденщині не бачать, що обох
Байдужість нищить й душі їм руйнує.


                                         © Любов Шевчук






              ***

Як щиро він її кохає,
Платить взаємністю вона.
Не тільки в лебедів буває
Любов й душа на двох одна.


                                         © Любов Шевчук


                     

                       ***

Не треба сльози проливати.
Ніхто не вартий сліз твоїх.
Потрібно лиш собі сказати:
Найкращий лікар – щирий сміх.


                                         © Любов Шевчук 



            Розалії

Щира і прекрасна –
Юна королева.
Очі – зорі ясні,
Ніжність – кришталева.

Стан – гнучка калина,
Брівоньки – дугою,
Шия - лебедина, -
Хлопці  - за тобою.

Щастя вже з-за рогу
Завертає в хату.
Ти подякуй Богу,
Що така багата.

                                                             © Любов Шевчук 


пʼятниця, 12 лютого 2016 р.

                   

                        ***
Не лізьте в душу чобітьми,
Не кидайтесь словами,
Бо тільки ввічливим з людьми
Відкриють райські брами.


                                         © Любов Шевчук





Костянтину Мордатенко

Самобутність у кожному слові,
Інтригує ідея й сюжет,
Творчість сповнена болю в любові, -
Ви Вкраїни Великий Поет.

Майстер серце зігріти словами,
Душ цілитель, народний естет,
Потаємне сканується Вами, -
України Великий Поет.

Я зберу всіх емоцій зернини,
Всі слова у подяки букет,
Лиш творіть нові вірші-перлини, -

Ви ж Вкраїни Великий Поет.

                                         © Любов Шевчук


                  


                           ***
Чому українців у інших країнах
Шанують за творчість, знання,
В той час, як талантам ось тут, в Україні
Загрожує невизнання ?

Чому земляків боїмося хвалити ?
Бо прагнемо слави собі ?
Насправді, хто здатний митця оцінити,
Той вивищить душу в юрбі.

Щоби розцвіли українські таланти
В країні і діяли тут,
Потрібно співати для них дифірамби
Й належно цінити їх труд.


                                         © Любов Шевчук




вівторок, 9 лютого 2016 р.

          Молитва
до Марії Магдалини


Маріє Магдалино,
Ісуса помічнице,
Найкраща ученице
З-поміж усіх жінок!
Учителя соратник
В повчанні бідних й знатних,
Тому разом з Ісусом
Зібрала притч вінок.
Ти першою пізнала
Усі Його печалі,
Про все, що наболіло,
Коли він в храмах вчив.
Ти плакала, ридала,
Коли Його розп’яли,
Про страх не пам’ятала
Під тим хрестом страшним.
А інші повтікали,
Бо за життя боялись,
Лиш Ти єдина з учнів
Була постійно з Ним.
Ти була, як ховали,
Ти сльози проливала
Й тужила знов нестримно,
Що мало так прожив.
Ти першою відчула
І кожному сказала,
Як він після розп’яття

Знов по Землі ходив.
Випадків не буває:
Усе це означає,
Що Богом Ти обрана
На місію свою.
Ти все, усе зробила,
Як Мати Божа вчила:
Страждала і любила,
Як люблять у раю.
І кожен скаже нині
Марії Магдалині:
Свята і Величава,
За нас Ти помолись!
В сьогоднішню годину
Вділи нам хоч краплину
Любові, що відміряла
Учителю колись.
Хай серце Твоє сяє
І нас благословляє
На щастя, радість, долю,
На вдачу й добрий лад.
Щоби всю Україну
У праці люди славно,
Як мріяли ще здавна,
Перетворили в сад.
Щоб ми були хоробрі,
Щоби часам недобрим
Не було вороття.
Щоб діти і онуки
Не знали сліз і муки,
Щоб радісним й безхмарним
Було наше життя.

© Любов Шевчук


неділя, 7 лютого 2016 р.


Ідуть до церкви помолитись,
Щоб від гріхів усіх звільнитись.
Лиш тільки з церкви за поріг,
А вже нові прокльони й гріх.


                                      © Любов Шевчук






Є у скнари гроші нині,
Користі від них нема
Ні державі, ні родині
І життя його – пітьма.


                                      © Любов Шевчук





Заздрість душу роз’їдає,
Точить серце, мов хробак,
Розум згодом забирає.
Заздрісник – завжди бідак.


                                      © Любов Шевчук




Розум й хист – це дар небес,
Базис для творіння.
В Україні – це покара
Й привід для гоніння.


                                      © Любов Шевчук



пʼятниця, 5 лютого 2016 р.



                 ***
Небесні сльози із роси
На пелюстках розлиті, -
Немає більшої краси
В рослиннім дивосвіті.


                        © Любов Шевчук



четвер, 4 лютого 2016 р.

        Оксані і Ярославу

В цей день колись вас повінчали,
Бажали щастя і кохання.
Щоб ви про це не забували,
Прийміть мої палкі вітання.

Ви разом вже багато років,
Двох доньок виплекали гарних
І відпровадили за обрій
Багато світлих днів і хмарних.

Ви розумілися з півслова,
Думки читали по обличчях.
Союз ваш зітканий з любові,
Серця поєднані величчям.

Нехай Господь благословляє
Сімейне щастя кожну днину,
Хай Ангел вас оберігає,
Родину вашу й Україну.
                                   

 © Любов Шевчук








                    ***
Мить і простір – два крила.
Твій від них залежить рух.
Щоб душа твоя росла,
Слід пізнати миті дух.


                                     © Любов Шевчук






                       
                 
                      ***
Ми приїхали в іншу країну,
То ж вклонімося дому чужому,
Щоб могли ми в повазі і з честю
Повернутись до власного дому.


                                  © Любов Шевчук
Купальні графа Сечені

Купальні графа Сечені
Приваблюють завжди
Здорових і приречених
До теплої води.

Тут Будапешт лікує всіх
Термальним джерелом,
Поширює любов і сміх,
Пронизує теплом.

Вода всіх оздоровлює,
Наснаги додає,
Душевні сили збуджує,
Надію подає.

Здоров’я всім примножує.
І радість теж для всіх.
Добробут забезпечує
Й чимало різних втіх.

Тут втома забувається,
Душа відпочива,
Блаженство залишається
І зайві всі слова.

Тож, їдучи Європою,
Заїдьте в Будапешт,
З купальнею чудовою
Зустріньтесь врешті решт.

Вам настрій забезпечений:
Душа засяє враз,
Купальні графа Сечені –
Це світовий алмаз.


© Любов Шевчук


вівторок, 2 лютого 2016 р.

                                             


                                             ***
Буває так: приходить підлий страх
Із думкою, що скоро ти помреш.
Він не зникає й при семи вітрах:
Від себе ти нікуди не втечеш.

Рішуче їдеш в інші ти краї
В надії, що свій спокій там знайдеш.
Та марні сподівання всі твої:
Від себе ти нікуди не втечеш.

Забути хочеш, загубить біду,
Але вона – куди ти не підеш.
Чіпляється до тебе на ходу:
Від себе ти нікуди не втечеш.

То ж треба зміцнювати душу, тіло, дух,
Щоби гармонія між ними проросла,
Щоб серце з розумом коригували рух,
Щоб віра в себе святістю цвіла.

Молитва щира – порятунок твій,
Любов до Бога й, звісно, до життя.
Рецепт, як бачимо, цей давній і простий,
Лиш з ним здобудемо осмислене буття.


© Любов Шевчук

                  *** 

Шукаємо ми часто сенс буття
У манускриптах мудрих. Річ же ж в тому,
Щоби любити Бога і Життя,
І щоб завжди хотілося Додому.


© Любов Шевчук



пʼятниця, 29 січня 2016 р.

Розалії

Дай наговоритися з тобою,
На темну нічку не зважай.
Коли ти в щирості зі мною,
Я відкриваю двері в рай.

Своїми теплими словами
Мене всім серцем зігрівай.
Хай звуки ніжними тонами
Чарують, наче водограй.

Відчую кожен срібний дотик
Твоєї світлої душі,
Немов до сонця вербний котик,
Притулюся в нічній тиші.

Заграє місяць на фіранці
І затанцюють зорі вальс.
Про все згадаю рано вранці
Як про магічно-чудний транс.

                   © Любов Шевчук




               Мій рай

Я часто подумки буваю
У світі спогадів, у раю,
Де святість, молодість панує,
Де милий лагідно цілує,
Де щастям яблуні цвітуть
І квіти ніжності ростуть.
Там люди світлі, добрі, щирі
Живуть у злагоді і мирі.
Іду туди, коли захочу,
Чи в білий день, чи серед ночі.
Я там розкута, справжня, вільна,
Слабка і одночасно сильна,
У звуках музики купаюсь,
У шати з квітів одягаюсь.
Ніхто не вижене із раю,
Який лелію і плекаю.
Так хочу, щоб в реальнім світі
Могли щасливо люди жити.

                                               © Любов Шевчук
                Дорога життя

Я дуже довго йшла сама до себе,
Вставала, падала і знову мовчки йшла,
Мені завжди допомагало небо,
Коли найважчою дорога ця була.

І кожний раз питання задавала:
А хто насправді Я й чому на цій Землі?
А де раніше Я перебувала?
Чому минуле в мороці, в імлі?

Хто наказав забути все, що було?
Чому я бачу часом ясні, дивні сни?
Чому між іншим випадково чула
Підказки щодо дій, щоб шлях мій був ясний?

Питань багато, відповідей мало,
Але їх пошуки – то сенс мого життя.
Напевно, я чимало сил іще б віддала,
Щоб привідкрить завісу свого майбуття.

                                                       © Любов Шевчук
Сенс життя

Сенс життя шукаєм
Відколи живем,
Але так й не знаєм, -
Мучить всіх цей щем.

Сенс ж багатоликий,
В кожного є свій
Славний і великий, -
Розгадати вмій.

Сенс життя - в служінні
Богові, рідні,
В вірності й терпінні
Довгі ночі й дні.

Сенс життя - в подяці
За життя своє,
За здобуте в праці,
За усе, що є.

Сенс життя - в любові,
Що росте, мов цвіт
В праці, думці, слові
В колотнечі літ.

Сенс життя - в навчанні
Кожну божу мить,
В щирому коханні,
Що в душі горить.

Сенс життя - в повазі
До світлих людей,
В правді і відвазі
В прийнятті ідей.

Сенс життя - у слові,
Що першим було,
Що колись в любові
Всесвіт завело.

Сенс життя - у серці,
В тому, чим живеш,
І в які ти дверці
Згодом увійдеш.



                                                                              © Любов Шевчук

четвер, 28 січня 2016 р.

          Ти раптом помічаєш

Ти раптом помічаєш, що життя минає,
І кожна мить наближує кінець.
Лиш мить, що має сенс й не просто так спливає,
Лягає перлом у життя вінець.


                                            © Любов Шевчук
ааа
Дощ серед зими

Катаклізм в природі,
Злидар без суми,
Поговір в народі -
Дощ серед зими.

Сум і депресивність,
Низом всі дими,
Часом агресивність –
Дощ серед зими.

Плач за любим літом,
Коли б’ють громи,
За веселим цвітом –
Дощ серед зими.

Туга за коханням
З запахом хурми,
Сонцем ясним зрання –
Дощ серед зими.

Радість для малечі:
В воду чобітьми,
Татові на плечі –
Дощ серед зими.

© Любов Шевчук