пʼятниця, 29 січня 2016 р.

Розалії

Дай наговоритися з тобою,
На темну нічку не зважай.
Коли ти в щирості зі мною,
Я відкриваю двері в рай.

Своїми теплими словами
Мене всім серцем зігрівай.
Хай звуки ніжними тонами
Чарують, наче водограй.

Відчую кожен срібний дотик
Твоєї світлої душі,
Немов до сонця вербний котик,
Притулюся в нічній тиші.

Заграє місяць на фіранці
І затанцюють зорі вальс.
Про все згадаю рано вранці
Як про магічно-чудний транс.

                   © Любов Шевчук




               Мій рай

Я часто подумки буваю
У світі спогадів, у раю,
Де святість, молодість панує,
Де милий лагідно цілує,
Де щастям яблуні цвітуть
І квіти ніжності ростуть.
Там люди світлі, добрі, щирі
Живуть у злагоді і мирі.
Іду туди, коли захочу,
Чи в білий день, чи серед ночі.
Я там розкута, справжня, вільна,
Слабка і одночасно сильна,
У звуках музики купаюсь,
У шати з квітів одягаюсь.
Ніхто не вижене із раю,
Який лелію і плекаю.
Так хочу, щоб в реальнім світі
Могли щасливо люди жити.

                                               © Любов Шевчук
                Дорога життя

Я дуже довго йшла сама до себе,
Вставала, падала і знову мовчки йшла,
Мені завжди допомагало небо,
Коли найважчою дорога ця була.

І кожний раз питання задавала:
А хто насправді Я й чому на цій Землі?
А де раніше Я перебувала?
Чому минуле в мороці, в імлі?

Хто наказав забути все, що було?
Чому я бачу часом ясні, дивні сни?
Чому між іншим випадково чула
Підказки щодо дій, щоб шлях мій був ясний?

Питань багато, відповідей мало,
Але їх пошуки – то сенс мого життя.
Напевно, я чимало сил іще б віддала,
Щоб привідкрить завісу свого майбуття.

                                                       © Любов Шевчук
Сенс життя

Сенс життя шукаєм
Відколи живем,
Але так й не знаєм, -
Мучить всіх цей щем.

Сенс ж багатоликий,
В кожного є свій
Славний і великий, -
Розгадати вмій.

Сенс життя - в служінні
Богові, рідні,
В вірності й терпінні
Довгі ночі й дні.

Сенс життя - в подяці
За життя своє,
За здобуте в праці,
За усе, що є.

Сенс життя - в любові,
Що росте, мов цвіт
В праці, думці, слові
В колотнечі літ.

Сенс життя - в навчанні
Кожну божу мить,
В щирому коханні,
Що в душі горить.

Сенс життя - в повазі
До світлих людей,
В правді і відвазі
В прийнятті ідей.

Сенс життя - у слові,
Що першим було,
Що колись в любові
Всесвіт завело.

Сенс життя - у серці,
В тому, чим живеш,
І в які ти дверці
Згодом увійдеш.



                                                                              © Любов Шевчук

четвер, 28 січня 2016 р.

          Ти раптом помічаєш

Ти раптом помічаєш, що життя минає,
І кожна мить наближує кінець.
Лиш мить, що має сенс й не просто так спливає,
Лягає перлом у життя вінець.


                                            © Любов Шевчук
ааа
Дощ серед зими

Катаклізм в природі,
Злидар без суми,
Поговір в народі -
Дощ серед зими.

Сум і депресивність,
Низом всі дими,
Часом агресивність –
Дощ серед зими.

Плач за любим літом,
Коли б’ють громи,
За веселим цвітом –
Дощ серед зими.

Туга за коханням
З запахом хурми,
Сонцем ясним зрання –
Дощ серед зими.

Радість для малечі:
В воду чобітьми,
Татові на плечі –
Дощ серед зими.

© Любов Шевчук