вівторок, 2 лютого 2016 р.

                                             


                                             ***
Буває так: приходить підлий страх
Із думкою, що скоро ти помреш.
Він не зникає й при семи вітрах:
Від себе ти нікуди не втечеш.

Рішуче їдеш в інші ти краї
В надії, що свій спокій там знайдеш.
Та марні сподівання всі твої:
Від себе ти нікуди не втечеш.

Забути хочеш, загубить біду,
Але вона – куди ти не підеш.
Чіпляється до тебе на ходу:
Від себе ти нікуди не втечеш.

То ж треба зміцнювати душу, тіло, дух,
Щоби гармонія між ними проросла,
Щоб серце з розумом коригували рух,
Щоб віра в себе святістю цвіла.

Молитва щира – порятунок твій,
Любов до Бога й, звісно, до життя.
Рецепт, як бачимо, цей давній і простий,
Лиш з ним здобудемо осмислене буття.


© Любов Шевчук

Немає коментарів:

Дописати коментар