***
Буває так:
приходить підлий страх
Із
думкою, що скоро ти помреш.
Він
не зникає й при семи вітрах:
Від
себе ти нікуди не втечеш.
Рішуче
їдеш в інші ти краї
В
надії, що свій спокій там знайдеш.
Та
марні сподівання всі твої:
Від
себе ти нікуди не втечеш.
Забути
хочеш, загубить біду,
Але
вона – куди ти не підеш.
Чіпляється
до тебе на ходу:
Від
себе ти нікуди не втечеш.
То
ж треба зміцнювати душу, тіло, дух,
Щоби
гармонія між ними проросла,
Щоб
серце з розумом коригували рух,
Щоб
віра в себе святістю цвіла.
Молитва
щира – порятунок твій,
Любов
до Бога й, звісно, до життя.
Рецепт,
як бачимо, цей давній і простий,
Лиш
з ним здобудемо осмислене буття.
© Любов
Шевчук
Немає коментарів:
Дописати коментар