пʼятниця, 29 січня 2016 р.

                Дорога життя

Я дуже довго йшла сама до себе,
Вставала, падала і знову мовчки йшла,
Мені завжди допомагало небо,
Коли найважчою дорога ця була.

І кожний раз питання задавала:
А хто насправді Я й чому на цій Землі?
А де раніше Я перебувала?
Чому минуле в мороці, в імлі?

Хто наказав забути все, що було?
Чому я бачу часом ясні, дивні сни?
Чому між іншим випадково чула
Підказки щодо дій, щоб шлях мій був ясний?

Питань багато, відповідей мало,
Але їх пошуки – то сенс мого життя.
Напевно, я чимало сил іще б віддала,
Щоб привідкрить завісу свого майбуття.

                                                       © Любов Шевчук

Немає коментарів:

Дописати коментар