пʼятниця, 5 лютого 2016 р.



                 ***
Небесні сльози із роси
На пелюстках розлиті, -
Немає більшої краси
В рослиннім дивосвіті.


                        © Любов Шевчук



четвер, 4 лютого 2016 р.

        Оксані і Ярославу

В цей день колись вас повінчали,
Бажали щастя і кохання.
Щоб ви про це не забували,
Прийміть мої палкі вітання.

Ви разом вже багато років,
Двох доньок виплекали гарних
І відпровадили за обрій
Багато світлих днів і хмарних.

Ви розумілися з півслова,
Думки читали по обличчях.
Союз ваш зітканий з любові,
Серця поєднані величчям.

Нехай Господь благословляє
Сімейне щастя кожну днину,
Хай Ангел вас оберігає,
Родину вашу й Україну.
                                   

 © Любов Шевчук








                    ***
Мить і простір – два крила.
Твій від них залежить рух.
Щоб душа твоя росла,
Слід пізнати миті дух.


                                     © Любов Шевчук






                       
                 
                      ***
Ми приїхали в іншу країну,
То ж вклонімося дому чужому,
Щоб могли ми в повазі і з честю
Повернутись до власного дому.


                                  © Любов Шевчук
Купальні графа Сечені

Купальні графа Сечені
Приваблюють завжди
Здорових і приречених
До теплої води.

Тут Будапешт лікує всіх
Термальним джерелом,
Поширює любов і сміх,
Пронизує теплом.

Вода всіх оздоровлює,
Наснаги додає,
Душевні сили збуджує,
Надію подає.

Здоров’я всім примножує.
І радість теж для всіх.
Добробут забезпечує
Й чимало різних втіх.

Тут втома забувається,
Душа відпочива,
Блаженство залишається
І зайві всі слова.

Тож, їдучи Європою,
Заїдьте в Будапешт,
З купальнею чудовою
Зустріньтесь врешті решт.

Вам настрій забезпечений:
Душа засяє враз,
Купальні графа Сечені –
Це світовий алмаз.


© Любов Шевчук


вівторок, 2 лютого 2016 р.

                                             


                                             ***
Буває так: приходить підлий страх
Із думкою, що скоро ти помреш.
Він не зникає й при семи вітрах:
Від себе ти нікуди не втечеш.

Рішуче їдеш в інші ти краї
В надії, що свій спокій там знайдеш.
Та марні сподівання всі твої:
Від себе ти нікуди не втечеш.

Забути хочеш, загубить біду,
Але вона – куди ти не підеш.
Чіпляється до тебе на ходу:
Від себе ти нікуди не втечеш.

То ж треба зміцнювати душу, тіло, дух,
Щоби гармонія між ними проросла,
Щоб серце з розумом коригували рух,
Щоб віра в себе святістю цвіла.

Молитва щира – порятунок твій,
Любов до Бога й, звісно, до життя.
Рецепт, як бачимо, цей давній і простий,
Лиш з ним здобудемо осмислене буття.


© Любов Шевчук

                  *** 

Шукаємо ми часто сенс буття
У манускриптах мудрих. Річ же ж в тому,
Щоби любити Бога і Життя,
І щоб завжди хотілося Додому.


© Любов Шевчук